купецтво
КУПЕ́ЦТВО, а, с.
1. Купецький стан.
Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63).
2. Збірн. до купе́ць 1.
— Треба як личить стрінути дорогих гостей! Це тобі не ярмаркове купецтво та крамарство, що в одну хату по п’ять душ влазить (Мирний, III, 1954, 255);
Київське купецтво вело велику торгівлю з Російською державою (Іст. УРСР, І, 1953, 126).
3. заст. Заняття купця (у 1 знач.); торгівля.
Сухобрус усе ходив до магазину, не кидаючи купецтва (Н.-Лев., І, 1956, 374);
— Я покинув купецтво, яким займалися мої батьки, і переселився з Корсуня в Царгород (Оп., Іду.., 1958, 214).
Словник української мови (СУМ-11)