купецький
КУПЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до купе́ць 1.
Був товар усякий купецький, що і для панів, і їх жінок, було дечого і для простого народу (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (М. Кропивницький);
Грек знав своє купецьке ремесло (Л. Костенко);
Сюди пристали і купецькі судна, з яких одно було під португальським прапором (із журн.);
// Власт. побуту, звичаям купців.
Купецьку фальш, що світ, мов змій, Здавила в золота окрут, Захланність і обман гидкий Забудь, забудь, забудь! (І. Франко);
Богдан у свою чергу дививсь на Чорноту, і стали обидва сердечно сміятися із своїх купецьких одягів (А. Чайковський);
Бо душевна пустеля не може накладатися на міщанські халати та олів'є, купецькі пантофлі і лубково-крамарські картинки на стінах, бо ми теж, мовляв, любимо прекрасне (С. Процюк);
Цю ґречність можемо купецькою назвати, А старопольською не назовемо, ні! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)