купол
КУ́ПОЛ, а, ч.
1. Опуклий дах, що має форму півкулі; баня² (у 1 знач.).
За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Микитенко);
Люстру під куполом закріпили, щоб не впала депутатам на голову, бо це завдало б невідшкодовних збитків національному інтелекту (Л. Костенко);
Біля високої катедри, що ясніла у сонячному промінні золотими куполами, сів [Вольфґанґ] на сходи й заплакав (В. Багірова);
Купол Домініканського собору один до одного повторює купол римського Святого Петра, щоправда, удвічі з половиною зменшений (Ю. Андрухович);
Коли під куполом цирку акробат виконує якийсь карколомний номер, оркестр раптово замовкає (з газ.);
* Образно. Індивідуальна творчість письменників .. об'єднана під одним куполом Спілки (П. Тичина);
* У порівн. Самітно стояла грубезна липа на горбі, наче величезний купол над лісовим храмом (Юліан Опільський);
// Горішній поверх будівлі.
Якщо дозволиш, я заночую в бібліотеці, в куполі (Василь Шевчук).
2. Куляста поверхня або предмет такої форми.
Кущі в одному місці зовсім сплелися верховіттям, утворивши просторий купол (Ю. Смолич);
Поблизу Ромен, коло соляного купола гори Золотухи, .. геологи відкрили нафту (І. Цюпа);
То просто була система парашута така: купол не суцільний, а смужками-стрічками (О. Гончар);
* Образно. По голубому куполу неба ширяють якісь вузькі, чорні птахи (Ірина Вільде);
Зупиніться під гнівним і натхненним куполом громохкого неба – це гуркоче простір вашої душі (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)