курлюкати
КУРЛЮ́КАТИ, ає, недок.
Те саме, що курли́кати.
Оце набере [Катря] в пазуху невеличких індичат та й майне з ними по степу. Старі індики курлюкають, женуться за нею (Панас Мирний);
Кури кудкудакали, гуси ґеґали, качки квакали, журавлі курлюкали, бузьки клекотіли, дрібне птаство пищало (І. Франко);
Довгими ключами пливуть журавлі .. Ніжно курлюкають: стомились за зиму (М. Івченко);
Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курлюкали журавлі (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)