курно
КУ́РНО.
присл. З курявою, курячи.
Курилася дороженька [доріженька], Курилася курно (П. Чубинський);
Гнали череду, було курно (С. Васильченко);
Ой, дарма шляхи курили курно (І. Муратов);
Стояла Марія, як колись давно, при дорозі, що курно в'ється з Бахчисарая до Ак-мечеті (Р. Іваничук);
// у знач. пред. Здіймаючи куряву.
Ішли люди попід тинами вулицею курно (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)