курсант
КУРСА́НТ, а, ч.
1. Слухач курсів.
То виспівували хлопці – високо ж та весело!.. Що, курсантів не впізнала! – Ми в Попівку, у село (П. Тичина);
Поїду, – твердо сказала Катря. – А жити де? Там гуртожиток тільки для курсантів (В. Кучер);
Знизу, від поля, підтягується рота курсантів-пожежників (С. Жадан).
2. Вихованець військового училища.
– Це я аж у тому порту був, де морські курсанти свій парусник швартують (О. Гончар);
* У порівн. У два ряди, мов військові курсанти під час святкового параду, вишикувалися молоді липи, тополі і клени (П. Автомонов);
Бурдик вискочив з пастки і біг обома ескалаторами, доки під арсенальською гарматою його не зупинив патруль, майор з двома курсантами (В. Діброва);
Рядовий чи сержант з таким психоблоком приверне до себе не менше уваги, нiж курсант (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)