курсант

У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу); СЕМІНАРИ́СТ, СПУДЕ́Й заст. (учень бурси та інших духовних навчальних закладів). Приїхали діти з сільської школи, учні шостих-сьомих класів, і їм, видно, все було цікаво в нашому інституті (Є. Гуцало); Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні — шкірою, муляри — вапном (М. Томчаній); Екскурсанти пояснювали, що це вихованець спецшколи, відмінник, за працю та зразкову поведінку відпустили його погостювати додому (О. Гончар); В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. курсант — курса́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. курсант — Слухач курсів, (військового училища) іс. кадет.  Словник синонімів Караванського
3. курсант — [курсант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. курсант — -а, ч. 1》 Слухач курсів. 2》 Вихованець військового училища.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. курсант — Учень, слухач  Словник чужослів Павло Штепа
6. курсант — КУРСА́НТ, а, ч. 1. Слухач курсів. То виспівували хлопці – високо ж та весело!.. Що, курсантів не впізнала! – Ми в Попівку, у село (П. Тичина); Поїду, – твердо сказала Катря. – А жити де? Там гуртожиток тільки для курсантів (В.  Словник української мови у 20 томах
7. курсант — курса́нт слухач будь-яких курсів; в СРСР ще – особи, які вчаться у військових училищах.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. курсант — Курса́нт, -та; -са́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. курсант — КУРСА́НТ, а, ч. 1. Слухач курсів. То виспівували хлопці — високо ж та весело!.. Що, курсантів не впізнала! — Ми в Попівку, у село (Тич., І, 1957, 171); Поїду,— твердо сказала Катря.— А жити де?...  Словник української мови в 11 томах