курсант
КУРСА́НТ, а, ч.
1. Слухач курсів.
То виспівували хлопці — високо ж та весело!.. Що, курсантів не впізнала! — Ми в Попівку, у село (Тич., І, 1957, 171);
Поїду,— твердо сказала Катря.— А жити де? Там гуртожиток тільки для курсантів (Кучер, Трудна любов, 1960, 423).
2. Вихованець військового училища.
Курсант школи прапорщиків Микола Щорс з головою поринає у навчання, вивчає способи водіння військ, взаємодію частин (Скл., Легенд, начдив, 1957, 18);
*У порівн. У два ряди, мов військові курсанти під час святкового параду, вишикувалися молоді липи, тополі і клени (Автом., Щастя.., 1959, 3).
Словник української мови (СУМ-11)