кусання

КУСА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. куса́ти.

Думок ніяких, безмежне знесилля й тупість та біль од кусання й ударів об край канапи лобом (В. Винниченко);

Але за ваші шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (В. Еллан-Блакитний);

Льоля бачила, що Лялині кусання, Лялине ворогування було наскрізь театральним (Олекса Ізарський);

– Розшматуйте ж тепер моє тіло, Члени злочинні мої пожеріте жорстоким кусанням (М. Зеров, пер. з тв. Овідія);

Це було жадібне й відчайдушне борсання і трохи кусання, розгрібання тяжкого намоклого одягу в надії прорватися до тепла, до шкіри (Ю. Андрухович).

Словник української мови (СУМ-20)