кусничок
КУ́СНИЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до ку́сник.
Була хвиля, коли хотіла [пані] зараз же розірвати письмо, прочитати, пошарпати на куснички (І. Франко);
Дайте мені кусничок паперу, я напишу мамі (У. Самчук);
Мати гримала, а таки діставала з верхньої полиці мисника кусничок хліба з висівок і акацієвого цвіту (В. Дрозд);
Циборовський повів руками, показуючи навколо: хіба це не земля? – Хай ти подавишся, окаянний люципере, тими кусничками! (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)