кусник

КУ́СНИК, а, ч.

Зменш. до ку́сень.

Діти сумно дивилися на труну, покриту кусником домашнього полотна (Н. Кобринська);

Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів, розпадався на кусники (І. Франко);

Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п'ятеро дітей (Л. Мартович);

Спокійно повів бровою Павло й поклав їй на тарілку маленький кусник риби (В. Кучер);

Жовті крихкі маторженики лежали на столі перед його очима, ніби учора був дитиною і ламав од них по куснику, примчавши виголоднілий з вулиці (В. Дрозд).

◇ (1) Ку́сник хлі́ба (д) див. шмато́к;

Шмато́к (кусо́к, ку́сень, ку́сник, рідко кава́лок) хлі́ба [насу́щного] див. шмато́к;

Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) на ку́сники порва́ло див. порва́ти¹.

Значення в інших словниках

1. кусник — ку́сник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кусник — див. залишок; хліб  Словник синонімів Вусика
3. кусник — -а, ч. Зменш. до кусень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кусник — ку́сник = ку́сень: Та, на жаль, є в наших часах між нашим народом такі вірні, що вище ставлять невеличке добро матеріяльне, кусник хліба, свою особисту вигоду, дочасну, марну користь від того, що є високе, рідне й святе (Шептицький); Але то таки був порядний кусник вулиці (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кусник — шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба (насу́щного). Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М.  Фразеологічний словник української мови
6. кусник — Ку́сник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кусник — КУ́СНИК, а, ч. Зменш. до ку́сень. Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів, розпадався на кусники (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. кусник — Кусник, -ка м. = кусок. Желех.  Словник української мови Грінченка