кусючий
КУСЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Те саме, що кусли́вий.
З далекого берега прилітали кусючі з смарагдовими очима ґедзі і крутились над головою (О. Донченко);
Сідалковський ліз на горище.., щоб помститися цим жовтим кусючим тварюкам [осам] (О. Чорногуз);
* Образно. Жінки загули. Стали кусючі, як роздратовані оси (Яків Баш);
Тоді й пішов [Крамаренко] до Бориса. Ну, той і порадив .. Прочитав мораль. Молоде щеня, а кусюче (І. Муратов);
// Такий, що щипає (у 2 знач.).
Бабаїха миє голови неслухняним діткам. Із кусючим милом і щипучим шампунем (І. Андрусяк).
2. Те саме, що колю́чий 1.
Щетина в кожного на обличчі кусюча. Найбільше щетини в Магерама. Не щоки – дротяна щітка (О. Донченко);
Собаки налетіли на нього з обох боків двома клубками кусючої шерсті (П. Загребельний);
Негайно був принесений здоровенний кусючий мішок (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)