кутатися
КУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
Старанно загортатися, одягатися в що-небудь тепле.
Все тіло безжурно, сміхотливо кутається в шубку (В. Винниченко);
Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (І. Кочерга);
Там офіцери кутаються в ковдри граційними, аристократичними жестами, як колись їхні предки – римські патриції – куталися в тоги (І. Багряний);
– Гляньте, уже й сніг пролітає, – сказала [Ясногорська] замислено, кутаючись у плащ-палатку (О. Гончар);
– Дивина! Чудо! – шепотів хворий, кутаючись у квітчастий плед (О. Бердник);
П'ю чорний чай iз вермутом зеленим i кутаюсь в старий червоний шарф (І. Жиленко);
* Образно. Потепліло, закапало з дерев, і з імли виглянув жовтий диск сонця, кутаючись у бліде хутро (М. Стельмах);
// Тепло одягатися.
Все тіло безжурно, сміхотливо кутається в шубку (В. Винниченко);
Осінь була на диво тепла, Марія кутатись не любила, зодягнулась у мережану українською вишивкою блузку з довгими рукавами (М. Руденко);
// перен. Щільно, густо вкриватися (туманом, імлою і т. ін.).
На сході лягали вже рожеві пасма, а Дніпро кутався в густий туман (Г. Епік);
Туманом кутається брід (М. Стельмах);
Вздовж дороги тітки торгували кавунами, кутавсь у синьому димку манґал, грузин-шашличник нанизував м'ясо на шампури, вугілля спалахувало від капок розсолу (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)