кутатися
КУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Старанно загортатися, одягатися в що-небудь тепле.
Школярик міцно тре руки, перебирає ногами,— холодно! Та нема часу кутатись: он, здається, вже рідне село! (Л. Укр., III, 1952, 473);
Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (Коч., II, 1956, 352);
— Гляньте, уже й сніг пролітає,— сказала [Ясногорська] замислено, кутаючись у плащ-палатку (Гончар, III, 1959, 217);
// Тепло одягатися.
Осінь була на диво тепла, Марія кутатись не любила, зодягнулась у мережану українською вишивкою блузку з довгими рукавами (Руд., Остання шабля, 1959, 534);
*Образно. Потепліло, закапало з дерев, і з імли виглянув жовтий диск сонця, кутаючись у бліде хутро (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 735);
// перен. Щільно, густо вкриватися (туманом, імлою тощо).
На сході лягали вже рожеві пасма, а Дніпро кутався в густий туман (Епік, Тв., 1958, 372).
Словник української мови (СУМ-11)