кухарчук
КУХАРЧУ́К, а́, ч.
Хлопчик, який допомагає кухареві.
Лікар вийшов, а натомість прийшов кухарчук у високому білому ковпаку і приніс сніданок (П. Панч);
В їхньому вiцi вiн, капiтан, уже плавав кухарчуком на байдi, возив кавуни на Одесу, рано проходив школу життєвого гарту (О. Гончар);
Сусідні курені вже поснідали, кухарчуки скрипіли колодязними журавлями, мили казани, видзвонювали у них, мов у тулумбаси (Ю. Мушкетик);
Управитель вчитися не дозволив і забрав Шевченка на панську кухню кухарчуком (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)