кухарчук
КУХАРЧУ́К, а, ч. Хлопчик, який допомагає кухареві; хлопчик на кухні.
Управитель вчитися не дозволив і забрав Шевченка на панську кухню кухарчуком (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 11);
Лікар вийшов, а натомість прийшов кухарчук у високому білому ковпаку і приніс сніданок (Панч, Ерік.., 1950, 21).
Словник української мови (СУМ-11)