куховар

КУХОВА́Р, а, ч.

Спеціаліст із приготування їжі.

Згодили якось москаля з міста за куховара (Марко Вовчок);

Забували, що не спали вже дві доби й майже не їли, тому що ніколи було їсти, і їжа стигла в куховарів (О. Довженко);

– А навіщо вони тобі, зуби? – казав спокійно куховар, накладаючи до спущеної на мотузці їдунки якоїсь саламахи (У. Самчук);

Партизани сідають колом, витягають хліб. Куховар ділить варене м'ясо (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. куховар — кухова́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. куховар — -а, ч. Робітник, що готує їжу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куховар — КУ́ХАР (робітник, який готує їжу), КУХОВА́Р, ПО́ВАР розм., КУХМІ́СТЕР заст.; КАШОВА́Р (у військовій частині або робочій артілі); КОК (на кораблі); КУЛІНА́Р (фахівець з кулінарії). Кухар укинув в окріп рибу і підкинув в огонь очерету (І.  Словник синонімів української мови
4. куховар — Кухова́р, -ра; -ва́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. куховар — КУХОВА́Р, а, ч. Робітник, що готує їжу. Згодили якось москаля з міста за куховара (Вовчок, І, 1955, 130); Партизани сідають колом, витягають хліб. Куховар ділить варене м’ясо на плащі (Воронько, Казка.., 1957, 54).  Словник української мови в 11 томах
6. куховар — Куховар, -ра м. = кухарь. Згодили якогось москаля з мита за куховара. МВ. (О. 1862. III. 64).  Словник української мови Грінченка