Великий тлумачний словник сучасної мови

куховар

кухова́р

-а, ч.

Робітник, що готує їжу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. куховар — кухова́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. куховар — КУХОВА́Р, а, ч. Спеціаліст із приготування їжі. Згодили якось москаля з міста за куховара (Марко Вовчок); Забували, що не спали вже дві доби й майже не їли, тому що ніколи було їсти, і їжа стигла в куховарів (О. Довженко); – А навіщо вони тобі, зуби?...  Словник української мови у 20 томах
  3. куховар — КУ́ХАР (робітник, який готує їжу), КУХОВА́Р, ПО́ВАР розм., КУХМІ́СТЕР заст.; КАШОВА́Р (у військовій частині або робочій артілі); КОК (на кораблі); КУЛІНА́Р (фахівець з кулінарії). Кухар укинув в окріп рибу і підкинув в огонь очерету (І.  Словник синонімів української мови
  4. куховар — Кухова́р, -ра; -ва́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. куховар — КУХОВА́Р, а, ч. Робітник, що готує їжу. Згодили якось москаля з міста за куховара (Вовчок, І, 1955, 130); Партизани сідають колом, витягають хліб. Куховар ділить варене м’ясо на плащі (Воронько, Казка.., 1957, 54).  Словник української мови в 11 томах
  6. куховар — Куховар, -ра м. = кухарь. Згодили якогось москаля з мита за куховара. МВ. (О. 1862. III. 64).  Словник української мови Грінченка