куховарити

кухова́рити

-рю, -риш, недок.

Готувати їжу; бути куховаром або куховаркою.

Значення в інших словниках

1. куховарити — кухова́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. куховарити — див. працювати  Словник синонімів Вусика
3. куховарити — КУХОВА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. Готувати їжу. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини, та на храми (І.  Словник української мови у 20 томах
4. куховарити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
5. куховарити — КУХОВА́РИТИ, рю, риш, недок. Готувати їжу; бути куховаром або куховаркою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини, та на храми (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. куховарити — Куховарити, -рю, -риш гл. = кухарити. А ви думаєте, що нас в институті не вчили куховарити? Левиц. Пов. 128.  Словник української мови Грінченка