куховарити

КУХОВА́РИТИ, рю, риш, недок.

1. Готувати їжу.

Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини, та на храми (І. Нечуй-Левицький);

[Ковшик:] А я думала тебе, куме, сьогодні ввечері в гості покликати. Цілий день куховарила, так старалася... (О. Корнійчук);

Горпина все життя куховарила на весіллях (В. Кучер);

Левадиха в оточеннi сусiдок заходилась куховарити (Р. Андріяшик);

Чому чоловіків переважно не вчать куховарити, а жінок – тримати молоток у руках? (Н. Сняданко).

2. Бути куховаром або куховаркою.

Навчилася добре варити їсти, вже десять літ куховарила в панському домі, і не нарікала (Г. Пагутяк);

Може, я й знайду ще п'ятдесят гривень, як ви будете куховарити для мене (Є. Кононенко);

Я в лісі куховарив, а курінь був Вістуна (Д. Білий).

Значення в інших словниках

1. куховарити — кухова́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. куховарити — див. працювати  Словник синонімів Вусика
3. куховарити — -рю, -риш, недок. Готувати їжу; бути куховаром або куховаркою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куховарити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
5. куховарити — КУХОВА́РИТИ, рю, риш, недок. Готувати їжу; бути куховаром або куховаркою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини, та на храми (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. куховарити — Куховарити, -рю, -риш гл. = кухарити. А ви думаєте, що нас в институті не вчили куховарити? Левиц. Пов. 128.  Словник української мови Грінченка