куцохвостий
КУЦОХВО́СТИЙ, а, е.
З коротким або обрубаним хвостом.
Куцохвості миші-нориці зовсім розгубилися – їх, мабуть, ошелешив раптовий простір і сонце (О. Донченко);
Зайшов у двір з куцохвостим, по-міському делікатним, підстриженим цуценям (Є. Пашковський);
Курка була куцохвоста, підморгувала одним оком, і здавалося, що вона дуже гладка (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена);
* Образно. – Но, но, розтріскоталася, сороко куцохвоста! – скрикнула мати (І. Франко);
// у знач. ім. куцохво́стий, того, ч. Тварина з коротким або обрубаним хвостом (перев. про зайця).
Ось зараз вискочить куцохвостий з-за куща, бухне з дула білий клуб диму, і заєць покотиться під гору (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)