куцохвостий
КУЦОХВО́СТИЙ, а, е. З коротким або обрубаним хвостом.
— Но, но, розтріскоталася, сороко куцохвоста! — скрикнула мати (Фр., І, 1955. 62);
Куцохвості миші-нориці зовсім розгубилися — їх, мабуть, ошелешив раптовий простір і сонце (Донч., IV, 1957,285);
// у знач. ім. куцохво́стий, того, ч. Тварина з коротким або обрубаним хвостом.
Ось зараз вискочить куцохвостий з-за куща, бухне з дула білий клуб диму, і заєць покотиться під гору (Мушк., Чорний хліб, 1960, 165).
Словник української мови (СУМ-11)