куць
КУЦЬ: куць… куць, спол. розділовий, діал. Або… або.
— Уже ж вона мені отут сидить в печінках, Ся річка! — рибалка став казать. — Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень, жінко: Піду я до Сули скажену позивать! (Греб., І, 1957, 75).
Словник української мови (СУМ-11)