кювет
КЮВЕ́Т, у, ч.
1. Водостічна канава вздовж шляху і залізничного полотна.
Солдати порозлягались у кюветах, у холодку, сиділи навпочіпки на схилах у затінку, купчились на полотні невеличкими гуртками (Ю. Смолич);
Артьомов крізь віконце вдивлявся у потоки, що обабіч шляху клекотали в кюветах (С. Чорнобривець);
Автомобіль, наче живий, здригався і під натиском величезної сили поволі сунувся в кювет (В. Малик);
Ми .. присіли навпочіпки над кюветом і викурили по кілька сигарет (Ю. Андрухович);
// перен.
Я впишуся у поворот, у кювет не потраплю: менi подано руку пiдтримки – з розумiнням та вдячнiстю потискаю її (Г. Вдовиченко).
2. іст. Заповнений водою рів біля фортечної стіни.
Словник української мови (СУМ-20)