кювет
КЮВЕ́Т, у, ч. Водостічна канава вздовж шляху і залізничного полотна.
Солдати порозлягались у кюветах, у холодку, сиділи навпочіпки на схилах у затінку, купчились на полотні невеличкими гуртками (Смолич, Мир.., 1958, 402);
Артьомов крізь віконце вдивлявся у потоки, що обабіч шляху клекотали в кюветах (Чорн., Потік.., 1956, 194).
Словник української мови (СУМ-11)