кібець
КІ́БЕЦЬ, бця, ч.
Рідкісний хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір'ям.
Кібці .. в'ються понад гіллям (Панас Мирний);
Недалечко дрібно й безсило, як прив'язаний за нитку до небесного шатра, б'ється в повітрі кібець (В. Винниченко);
Навколо самі птахи. Он кібець поніс у пазурах мишеня (Л. Юхвід);
У природі кібець живиться переважно різноманітними видами гризунів (з наук.-попул. літ.);
Кібця здавна використовують для соколиного полювання (із журн.);
* У порівн. На його обличчі вирізнився гострий, мов у кібця, ніс (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)