кібець
КІ́БЕЦЬ, бця, ч. (Falco apivorus). Хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір’ям.
Здалека чується — клекоче орел, лопотить своїм носом бушель, сова стогне божевільним реготом, кряче ворон, а кібці.. в’ються понад гіллям (Мирний, III, 1954, 293);
Навколо самі птахи. Он кібець поніс у пазурах мишеня (Юхвід, Оля, 1959, 154);
*У порівн. На його обличчі вирізнився гострий, мов у кібця, ніс (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 111).
Словник української мови (СУМ-11)