кізельгур
КІЗЕЛЬГУ́Р, у, ч., геол.
Осадова гірська порода, що складається з зерен кремнезему; трепел.
До складу динамітів входять нітрогліцерин (15–90 %) із різними домішками – деревне борошно, кізельгур, а також нітроцелюлоза (з наук. літ.);
Кізельгур застосовують у будівництві й техніці для фільтрування й освітлення олій, вин і т. ін. (з наук.-попул. літ.);
Просочивши кізельгур нітрогліцерином, шведський інженер, учений і підприємець А. Нобель добув у 1867 р. динаміт (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)