кізяковий
КІЗЯКО́ВИЙ, рідко КИЗЯКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до кізя́к, кизя́к.
Туди й назад бігають, хустками замотані, хлопці з стільниками. Пахне кізяковим димом (С. Васильченко);
Дощ ляскотів із металевим дзвоном. Бовдури по хуторі дмухали кізяковим димом, що ішов не вгору, а вниз (Григір Тютюнник);
Форму для кізяку розташовують у місці, що знаходиться недалеко від кізякової суміші (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)