кізячок
КІЗЯЧО́К, рідко КИЗЯЧО́К, чку́, ч.
Зменш. до кізя́к, кизя́к.
Може, в кого трісочок або кізячків випрошу, буде чим у хаті прокурити (Панас Мирний);
Воском, як відомо, долівку не натирають, а тому сторожиха змазувала її глиною з водичкою, а іноді й кізячку домішувала для моці (О. Донченко);
Убогий смерд викопує землянку, складає з украденого древа хату або просто плете з лози хижку, обмазує глиною з кінським кізячком, мастить крейдою, підсинюючи її (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)