кізяк

КІЗЯ́К, рідко КИЗЯ́К, у́, ч.

1. Кал, послід тварин.

Перев'язав Микула пізніше, на березі Дунаю, й тятиву свого лука, на цілу ніч перед тим поклав її, як радили інші вої, в теплий кінський кізяк (С. Скляренко);

Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк, а може, й сам ведмідь (В. Гжицький);

Полинь, кізяк, очерет та ще щось змішувались у чудовий аромат степу (О. Іваненко);

// лайл. Про кого- або що-небудь, хто (що) викликає гостре незадоволення, гнів.

– Ех ти! – засміявся дід, наступаючи ногою на подоланого ворога. – Козак! Кізяк ти, а не козак! Тільки звання козаче паскудиш! (В. Нестайко).

2. перев. мн. Висушені у формі цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовують у степових районах як паливо, а іноді в будівництві.

– Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом... (Панас Мирний);

Нехай Маруся прийде, то й витопить .. кізяком (Грицько Григоренко);

[Лизя:] Зараз ідіть у чулан та запаліть мені в печі! Солома й кізяки у сінях... (М. Куліш);

Ввійшла Кумиш з чувалом кизяків, розгребла попіл у вогнищі і хотіла вже опустити за собою запону (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. кізяк — кізя́к іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кізяк — рідко кизяк, -у, ч. 1》 Кал, послід тварин. 2》 перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кізяк — (-а) ч.  Словник жарґонної лексики української мови
4. кізяк — Кізя́к, -ка́; кізяки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кізяк — КІЗЯ́К, рідко КИЗЯ́К, у́, ч. 1. Кал, послід тварин. Як умер старий [пан], та пішли шукати, аж там замість грошей одному кутку цегла, у другому — череп’я, а в третьому — кінські кізяки (Мирний, IV, 1955, 26); Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк...  Словник української мови в 11 томах