кізяк

КІЗЯ́К, рідко КИЗЯ́К, у́, ч.

1. Кал, послід тварин.

Як умер старий [пан], та пішли шукати, аж там замість грошей одному кутку цегла, у другому — череп’я, а в третьому — кінські кізяки (Мирний, IV, 1955, 26);

Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк, а може, й сам ведмідь (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 65).

2. перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві.

— Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом… (Мирний, II, 1954, 263);

Нехай Маруся прийде, то й витопить.. кізяком (Григ., Вибр., 1959, 29);

Ввійшла Кумиш з чувалом кизяків, розгребла попіл у вогнищі і хотіла вже опустити за собою запону (Тулуб, В степу.., 1964, 16).

Значення в інших словниках

1. кізяк — кізя́к іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кізяк — рідко кизяк, -у, ч. 1》 Кал, послід тварин. 2》 перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кізяк — КІЗЯ́К, рідко КИЗЯ́К, у́, ч. 1. Кал, послід тварин. Перев'язав Микула пізніше, на березі Дунаю, й тятиву свого лука, на цілу ніч перед тим поклав її, як радили інші вої, в теплий кінський кізяк (С.  Словник української мови у 20 томах
4. кізяк — (-а) ч.  Словник жарґонної лексики української мови
5. кізяк — Кізя́к, -ка́; кізяки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)