лабаз
ЛАБА́З, у, ч., заст.
1. Приміщення для продажу або зберігання зерна та борошна.
Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом (О. Гончар);
На території саду було кілька господарських будівель з конторкою та лабазами для сушіння фруктів (В. Чемерис);
З кухні вихід в світлицю, за світлицею – кімната в лабаз (з Інтернету);
// Приміщення в лісі для зберігання корму для диких тварин.
Полюючи на лисицю, найкраще сидіти на підвищенні (вишка,лабаз) або на пагорбі і ще враховувати напрямок вітру (з Інтернету).
2. Вид закритого ринку.
Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом (О. Гончар);
Колись сучасне цивілізоване місто може перетворитися на один суцільний продуктовий лабаз з непомірними цінами і невисокою якістю товарів (з газ.).
3. бот. Осот шершаво-липкий, Circium erisithales;
// розм. Те саме, що бур'ян.;
// Плоска покрівля, настил на підвищенні з осоту або інших рослин чи гілок дерев.
Тіло мертвого орла обертали в чисту берест, брали в оберемок, йшли до лісу, де влаштовували високо на дереві лабаз і залишали там тіло (з Інтернету);
Краще при можливості влаштовувати високо від землі сидіння з неочищених від кори жердин, так званий лабаз (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)