лазаретник
ЛАЗАРЕ́ТНИК, а, ч., розм., заст.
Хворий, який лежить у лазареті.
– Привiт лазаретникам, – закричав вiн, увiйшовши. Ми з Богданом порозплющували очi–– (Ю. Яновський);
З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)