лазутчиця

ЛАЗУ́ТЧИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до лазу́тчик.

Кавалеристи почали оточувати березу, відрізаючи лазутчиці шлях до лісу (з переказу);

За вказівкою Москви комісара Руднєва вбила московська лазутчиця за те, що той пішов на перемовини з УПІвцями (з Інтернету);

// Образно.

Любов. Не переможена. Нiким. Лазутчиця. Зненацька — начувайсь! (С. Йовенко).

Значення в інших словниках

1. лазутчиця — лазу́тчиця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. лазутчиця — -і. Жін. до лазутчик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лазутчиця — ЛАЗУ́ТЧИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Жін. до лазу́тчик.  Словник української мови в 11 томах