лазутчик
ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм.
Розвідник, переважно в тилу ворога.
Перед виходом на вершину гори .. баша вислав уперед лазутчиків... (В. Малик);
Вночі він підіслав до білих чужинців лазутчика із “стрілою війни“ (Ю. Бедзик);
Підуть сушею чи морем? Того козацьким лазутчикам вивідати не вдалося (Ю. Мушкетик);
// Збирач секретних відомостей; шпигун.
Комуністів було навіть оголошено, як лазутчиків і шпіонів ворожої російської армії (В. Винниченко);
За наказом генерала Горна, кілька десятків лазутчиків, під виглядом ярижок і дрібних крамарчуків, перейшли кордони (Н. Рибак);
- А хто ви такий? — гидливо ворухнув куточками губів Президент. — Ви всього тільки лазутчик. Таємно вдерлися в Космічну Колонію... (М. Руденко);
// зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор.
На вулиці, як троє там людей Зберуться – глянь – лазутчик так і в'ється (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Словник української мови (СУМ-20)