лазутчик
лазу́тчик
-а, ч., розм., рідко.
Розвідник, перев. у тилу ворога.
|| Збирач секретних відомостей; шпигун.
|| зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор.
Великий тлумачний словник сучасної української мови