лаконічний
ЛАКОНІ́ЧНИЙ, а, е.
Який відзначається лаконізмом.
Любив він слухати жартливих оповідань пана Станіслава і часом немов припечатував їх лаконічними увагами загального змісту (І. Франко);
Вся взагалі його лаконічна манера байкарська, така неподібна до широкомовности пізніших байкарів (М. Зеров);
Потім до перетинки підійшла Ліна з своїм претендентом, дали всі потрібні лаконічні відповіді, всі розписалися (В. Підмогильний);
В лаконічних цифрах надходили все нові й нові повідомлення про високі виробітки на косовиці (І. Волошин);
Хлопця вразила образна, лаконічна розповідь (О. Бердник);
Найважливіше – ніде не повторити жодного з автографів, усюди слід бути лаконічним, дотепним, глибокодумним, великодушним, самодостатнім, високочолим (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)