лари
ЛА́РИ, ів, мн. (одн. лар, а, ч.).
За релігійними уявленнями стародавніх римлян – душі померлих предків, захисники живих нащадків.
[Прісцілла:] А коли б ти перед ларами поставив сина, як вимога традиція латинська, що мала б я робити? (Леся Українка);
Августали – це колегія жерців, яку заснував імператор Август для відправляння культу ларів і пенатів (з наук. літ.);
У Стародавньому Римі зображення деяких божеств – Діани, Лари – ставили саме на перехрестях, щоб вони допомагали людям (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)