ларингофон

ЛАРИНГОФО́Н, а, ч.

Різновид контактного мікрофона, який поглинає вібрації прямо з горла носія засобами одного або подвійного сенсору, котрий часто називають трансдуктором.

В умовах постійного сильного шумового фону ларингофон прикріплюють на шиї людини для відтворення мови без сторонніх шумів (з наук.-попул. літ.);

Ларингофони дуже корисні у випадках, коли користувачу потрібен респіраторний захист – оскільки їх використання не змінює конструкції масок і таким чином не порушує існуючої офіційної сертифікації (з наук. літ.);

Якщо ж небезпека вже близька, а пілот все не гальмується, цифру “100” штурман називає в ларингофон підвищеним тоном, а коли відлік починає йти на десятки метрів, то доводиться кричати: “П'ятдесят, НЕБЕЗПЕЧНО, Ліве ЗАКРУГЛЕННЯ!” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. ларингофон — ларингофо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ларингофон — -а, ч. Звукоприймач, що його прикладають безпосередньо до гортані людини; різновид мікрофона. Застосовують для переговорів в умовах сильного шуму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ларингофон — ларингофо́н [від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка і ...фон] звукоприймач, який прикладають безпосередньо до гортані людини; різновид мікрофона. Застосовують для переговорів в умовах сильного шуму (на літаках, у танках тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука