лебедя
ЛЕБЕДЯ́, дя́ти, с.
1. Пташа лебедя (у 1 знач.).
Під берегом там плавають лебедята (П. Чубинський);
Кружляють в танцi молоденькi лебедята. А вiн прикрив долонею чоло, заплющив очi... I бачить сумний журавлиний ключ в прощальнiм вирiї (Ю. Мушкетик);
* Образно. І скільки згинуло майбутніх лебедят У мокрім мороці царевої Росії (М. Рильський);
* У порівн. Подивився на її розсміяний видок, на грайливі очі, на пухкі, усміхнені вуста, на ніжну шийку і на білі, пухкенькі, як лебедята, руки (Валерій Шевчук).
2. перен., нар.-поет. Пестливе звертання до дитини, молодої людини і т. ін.
Чи справді то кавун, чи ні? Вгадайте, дівоньки й хлоп'ята; Чи, може, так здалось мені! Гуртом порадьтесь, лебедята! (Л. Глібов);
Дiточки, лебедята мої, чи ви живi-здоровi? (М. Стельмах).
ЛЕБЕ́ДЯ, і, ж., рідко.
Те саме, що лебеди́ця.
В білій сукенці з широкими рукавами, вона була схожа на лебедю, що пливла по зеленому озері (С. Чорнобривець);
* У порівн. Жінка в його така була людина добра, така тиха .. сивенька вже була, а хороша, та чепурна, як тая лебедя (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)