лебедя

ЛЕБЕ́ДЯ, і, ж., рідко. Те саме, що лебеди́ця.

В білій сукенці з широкими рукавами, вона була схожа на лебедю, що пливла по зеленому озері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 62);

*У порівн. Жінка в його така була людина добра, така тиха.. сивенька вже була, а хороша, та чепурна, як тая лебедя (Вовчок, І, 1955, 182).

ЛЕБЕДЯ́, я́ти, с.

1. Пташа лебедя (у 1 знач.).

Під берегом там плавають лебедята (Чуб., V, 1874, 17);

*Образно. І скільки згинуло майбутніх лебедят У мокрім мороці царевої Росії. (Рильський, II, 1946, 157).

2. перен., нар.-поет. Пестливе звертання до дитини, молодої людини і т. ін.

Чи справді то кавун, чи ні? Вгадайте, дівоньки й хлоп’ята; Чи, може, так здалось мені! Гуртом порадьтесь, лебедята! (Гл., Вибр., 1951, 191).

Значення в інших словниках

1. лебедя — лебе́дя іменник жіночого роду, істота лебедиця рідко лебедя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лебедя — -яти, с. 1》 Пташа лебедя (у 1 знач.). 2》 перен., нар.-поет. Пестливе звертання до дитини, молодої людини і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лебедя — ЛЕБЕДЯ́, дя́ти, с. 1. Пташа лебедя (у 1 знач.). Під берегом там плавають лебедята (П. Чубинський); Кружляють в танцi молоденькi лебедята. А вiн прикрив долонею чоло, заплющив очi... I бачить сумний журавлиний ключ в прощальнiм вирiї (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. лебедя — Лебедя́, -дя́ти, -дя́ті, -дя́м; -дя́та, -дя́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)