легалізація
ЛЕГАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Перехід на легальне становище, узаконення.
Жінка за картов [картою] їде! А це значить, що – біда: спершу карта, легалізація, далі – від на жітєльство [посвідка на постійне проживання] (Г. Тарасюк);
В Україні у 1920 р. конфедерація відстоювала легалізацію партії, спиридоновці й максималісти орієнтувалися на підпільну діяльність (з наук. літ.);
Емансипація засобів масової інформації та легалізація приватної власності – засадничі елементи посткомуністичної трансформації (з наук. літ.);
Механізм легалізації має передбачати “обов'язковий” переказ у банки України або внесення на рахунки в них грошових коштів (з газ.).
2. Надання чинності документові.
[Рахміль:] То документ без підпису, без легалізації – так собі, писарева мазанина (І. Франко);
// Підтвердження істинності та правочинності документа, виданого в іншій державі.
Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)