легесенький
ЛЕГЕ́СЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до леге́нький.
Старий був легесенький, як перо, так що Іван майже не чув його тягару на собі і йшов зовсім свобідно (І. Франко);
Десь взялася легесенька сніжинка, крутнулась перед очима і лягла на пересохлих губах холодною краплиною (П. Колесник);
Все то позбігали, повиходжували легесенькі ніжечки дівочі (Марко Вовчок);
Крізь тюлеві гардини просіваються косі жовті вечірні промені, лягаючи легесенькою сіткою тіней на стіну (В. Винниченко);
Довкола ледь-ледь погойдувалися на легесенькому вітерці теплі хвилі нічного лісу (І. Андрусяк);
На обличчі справника тріпнулась легесенька посмішка (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)