легковійний
ЛЕГКОВІ́ЙНИЙ, а, е.
Який віє злегка, не сильно (звичайно про вітер).
Тихо шепотілося під подувом легковійного вітерця широке поле (Я. Качура);
Хай тебе сон легковійний огорне (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Раптом він вловлює на собі лагідний, легковійний подув вітру й оживає (із журн.);
* Образно. Думка приходила велична і проста, і з неї, як листя, обсипалися непотрібні прикраси, кружляючи в повітрі легковійними примарами (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)