легкодухість
ЛЕГКОДУ́ХІСТЬ, хості, ж.
Абстр. ім. до легкоду́хий.
Легкодухість опанувала зразу якась безсоромна, неймовірна: махнув би рукою на клас, на школярів, на все (С. Васильченко);
Варвара Павлівна отямилась і в глибині душі їй стало соромно за цей нестримний жах, за так недоречно виявлену легкодухість (В. Собко);
Він відзначив у собі певне вагання.., занепалість – словом те, що можна назвати легкодухістю (В. Підмогильний);
Окремі випадки легкодухості, зневіри й ідейної самокастрації не можуть іти в загальний рахунок, бо, як кажуть, винятки лиш стверджують правило (Б. Антоненко-Давидович);
Їй стало так себе шкода за свою легкодухість (Ю. Винничук);
Читав я, що через легкодухість усе: бояться життя (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)