легкодушний
ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, а, е.
Те саме, що легкова́жний.
На гладкому низькому чолі ніяка поважніша думка не лишила сліду, а на устах грав легкодушний усміх (І. Франко);
Легкодушний він: хитається й коливається в примхах громадської думки (Н. Королева);
На війні витривалі, відважні, хоробрі, а навіть легкодушні – бо не цінять свого житя (М. Грушевський);
Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)