легкодушний
Легкодушний. Легковажний. Він уже зрозумів, що сі хлопці, що вели безжурне, легкодушне, майже бурлацке житє, бажали добра для того просторікого, безпомічного народу (Галіп, 72); Подорож у ті часи відбувалась возом, треба було їхати цілу довгу днину, попасати, бути виставленим на всякі евентуальні немилі перепони, епізоди. Але ми були молоді, і молодість тішить ся всім, буває на все радо приготована і чудово легкодушна (Коб., Автобіографія, 17)
// пол. lekkoduch — вітрогон, легковажний, lekkoduchostwo — легковажність.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.