ледарка
ЛЕ́ДАРКА, и, ж.
Жін. до ле́дар.
Я, слава Богові, ще не каліка, не бездара, не ледарка й не божевільна (В. Винниченко);
– Ти, ледарко, фараонко, з землі стовбичиш, нічого не робиш, а я тобі повинна їсти носити! (О. Донченко);
Стану соромити й невісток: – що ви, ледарки, собі думаєте? (О. Гончар);
– Ай-яй-яй, ледарко... Всі на роботі, а ти (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)