лейб-гвардієць
ЛЕЙБ-ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч.
Той, хто входить до складу лейб-гвардії.
– А на вуса подивитись – герой! Такі вуса хіба що в імператорських лейб-гвардійців були (І. Муратов);
Коли звинуваченого привозили після суду, то, глянувши на лейб-гвардійця, котрий його супроводжував, можна було визначити, яким був вирок (з наук.-попул. літ.);
Лейб-гвардійці в Данії вбрані в історичну форму і чорні ведмежі шапки, які шиють зі шкур канадських ведмедів (із журн.);
На фотографії лейб-гвардієць палацового кавалерійського полку допомагає хлопцю сісти на коня після падіння (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)